Бум приватних шкіл. Загроза чи можливість?

Юлія Бараннікова, співзасновниця Центру інноваційної освіти "Про.Світ"

Україна щонайменше у тренді. І невдовзі він дасть про себе знати.

Неозброєним оком видно, як ринок приватних шкіл швидко зростає, особливо у великих містах. Для цього щонайменше кілька причин. Державний сектор та місцеві органи влади не встигають швидко реагувати на потреби і запити батьків, а у великих містах — і на стрімке збільшення попиту на школи через збільшення чисельності населення. Лідером тут наразі є Київ, де за даними Держстату зростання кількості учнів у 20 разів перевищує зростання кількості місць у школах. У цілому в Україні близько 1% учнів навчається у приватних школах.

Цікаво, що цього року в бюджеті закладено близько 210 млн гривень на субвенції для приватних шкіл. 219 закладів, де навчаються 21 тисяча учнів, могли скористатися такою можливістю, якщо відповідали кільком вимогам — зокрема, мали ліцензію на здійснення освітньої діяльності, не перебували у стані банкрутства чи ліквідації, та надали довідку про контингент учнів. Логіка рішення фінансувати приватні школи доволі проста: батьки тих, хто отримує освіту не у державних школах, теж є платниками податків, а Конституція гарантує право на освіту для кожного.

Проте експерти зазначають можливі ризики. Приміром, недостовірність інформації про склад учнів, маніпуляції з цінами, можливе збільшення розриву між різними верствами учнів у довгостроковій перспективі. Чим стане приватна освіта для України — можливістю чи загрозою, і що відбувається з ринком приватної освіти у світі?

Історія говорить, що адміністрування та управління освітою на державному рівні розпочалося у Прусії. Цей підхід поширився на всі країни світу, і вже сьогодні це звична практика. Та ринок приватної освіти набирає обертів. За даними видання The Economist, останні 15 років кількість учнів у приватних школах постійно зростає – від 10−17% у початкових класах до 19−27% на рівні середньої школи. Цікаво, що найбільше зростання відбувається не у заможних і розвинених країнах, а саме у країнах із низькими чи середніми рівнями доходів населення.

Серед причин розширення приватного сектору в світі визнають зростання кількості заможних людей, а також спад народжуваності. Відтак люди готові вкладати більші суми в освіту. Крім цього, виробництво та економіка потребують все більше освіченого населення, що змушує людей безперервно навчатися і більше уваги приділяти освіті дітей. Також розвиток технологій вимагає інших навичок, які приватна освіта часто може дати краще, чи швидше відреагувати на такі потреби. Протягом 2007−2017 років приватний ринок зростав у Сінгапурі, Великій Британії, Чилі, Німеччині та Іспанії. Багато країн експериментують з фінансуванням як державних, так і приватних шкіл. Відповідно до звіту Організації економічної співпраці та співробітництва, у Нідерландах приватні школи відвідують 66% учнів, у Чилі – 58%, у Гонконзі – 93%. Державний сектор зберігає свої позиції у Росії, Азербайджані, Румунії, Литві, Латвії, Сербії, Сінгапурі, Болгарії, де 98% учнів навчаються у державних школах.

Автори звіту зазначають: у країнах, де приватні школи мають можливість отримувати фінансування від влади на рівні з державними закладами, спостерігається вища успішність учнів. Але фінансування — не єдиний фактор, який впливає на успішність. Важливу роль відіграють батьки, середовище, прагнення батьків, аби діти навчалися у колі певного профілю чи контингенту учнів, та інші фактори. Тому однозначно про причинно-наслідковий зв’язок між формою фінансування та успішністю учнів говорити не можна. Як не можна сказати на основі згаданого звіту і про те, що зростання кількості приватних шкіл одразу ж веде до більшого розшарування учнів за соціально-економічним становищем.

Україна щонайменше у тренді. Обмежити вибір батьків, які шукатимуть найкращий з можливих шляхів задоволення освітніх цілей своїх дітей, важко. На фоні зростання запиту на нові підходи та кращі управлінські рішення в освіті, а також значний попит на школи у містах, де державні заклади часто переповнені, важливо стимулювати різноманіття. Воно може в тому числі посилити конкуренцію між школами у впровадженні найкращих практик. Тому цілком можливо, що у формування ринку приватних шкіл набагато більше можливостей, аніж зараз можна побачити чи оцінити.

Як цей процес буде адмініструватися — чи буде це формат «гроші за дитиною» чи зменшення податків для батьків, що також працює у деяких країнах — ще питання. Сподіваюсь, що ми скоро почуємо голос приватних шкіл.

Джерело: https://nv.ua/ukr/opinion/bum-privatnih-shkil-zagroza-chi-mozhlivist-50028045.html