Як побудувати консервний бізнес, відмовившись від стандартного асортименту

Підготував Семен Запорожець

Консервна промисловість в Україні має велике майбутнє, потрібно лише  робити правильні консерви. Саме так вважає молодий підприємець з Первомайська Миколаївської області Ян Островський. Лише три роки тому він почав самостійно вирощувати овочі та запустив невеликий консервний завод і уже зараз активно розширює своє підприємство.

Отримавши диплом Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка, Ян, перекладач за спеціальністю, приблизно 10 років допомагав різним компаніям виходити на експортні ринки – через його руки пройшли десятки успішних проектів. А накопичивши досвід він вирішив спробувати започаткувати власну справу. Ідея робити консерви з’явилась, коли допомагав робити заправки для борщу та закрутки і відправляв їх друзям, які служили у зоні АТО.

«Я прорахував, що найбільш оптимальним стане овочівництво повного циклу і консервація. Тому, вклавши  на початку понад $10 тис. власних заощаджень, орендував 2 га поля і разом орендував невеликий переробний цех. В основному, ці кошти пішли на закупівлю обладнання, техніки і тари. Так з’явилась моя торгова марка «Стодола. Щира їжа», – розповідає молодий бізнесмен.

Така діяльність в Україні цілком може бути не лише конкурентною, а й прибутковою, адже важливо що ти консервуєш і як. Ян стверджує, що в нормальний консервний цех потрібно вкласти від $100 тис.  інвестицій, але при правильному, раціональному підході гроші можна відбити за 4-5 років, і навіть раніше.

«Я свідомо відійшов від консервування  звичайних огірків-помідорів – цього «добра» на полицях вистачає і без моєї торгової марки», – каже підприємець.

Ідея його бізнесу полягає у тому, щоб пропонувати українцям саме те, чого раніше на нашому ринку не було, або існувало лише імпортного виробництва. Приміром, виготовляє консерви з цукіні, патисонів, спаржевої квасолі, робимо овочеві мікси, такі як італійська джардіньєра, французький рататуй, американський реліш тощо. Почали експериментувати із консервами з таких рослин як бамія (екзотичний плід родом з тропічної Африки, за смаком нагадує відразу кабачок, спаржу, баклажан і стручкову квасолю), вітелот (французька трюфельна картопля), фізаліс (декоративна рослина, ягоди нагадують солодкий жовтий помідор) і мелотрія (вид огірка, схожий на маленький кавун). Надзвичайною популярністю у української діаспори користується консервоване сало та заправка для червоного борщу від  “Стодола”.

Розповідає, що перший сезон для його консервів був радше тестовим –  капіталовкладення не відбились, втім, він уже планує  розширюватись – адже попит значно перевищує пропозицію. «Іще на етапі виробництва майже уся продукція була або продана, або зарезервована. Нам довелось навіть відмовити потенційним покупцям із Німеччини, які хотіли придбати фуру нашої продукції і перенести їх замовлення уже на наступний рік», – розповідає власник консервного бізнесу. Якщо раніше підприємець виробляв 50-60 тис. банок консервів за сезон, то з весни планує за допомогою коштів інвесторів подвоїти виробництво і, завдяки  майже добудованому новому цеху, уже у наступному році почати масові продажі і в Україні, і за кордоном.

Суттєво допрацюють у «Стодолі» і асортимент. «У сезоні 2019 ми почнемо продаж популярних в Європі лактоферментованних овочів. Це квашені за допомогою бактерій овочі, які не тільки смачні, але і дуже корисні. Будемо працювати над виробництвом консервів із бебі-овочів, приміром, вирощуватимемо і консервуватимемо баклажани, моркву та кукурудзу розміром з мізинець», – ділиться своїми напрацюваннями Островський. Зараз у нього на підприємстві у сезон працює понад 30 людей – 20 на виробництві та 10 – у полі. При чому більшість робіт проводять вручну, ретельно відбираючи та сортуючи продукцію. Нещодавно отримали органічний сертифікат, що офіційно підтвердило відмову від використання пестицидів і те, що продукція максимально натуральна та чиста.

Сьогодні найбільша проблема виробника – це забезпечення потужностей підприємства екзотичними овочами. Він уже почав працювати на партнерських засадах із декількома іншими фермерами – планує надавати їм насіння, технологічні карти та викуповувати товар по справедливій ціні, а  згодом –  ще більше розширити  коло партнерів. «Сьогодні багато овочівників шукають збут продукції, і якщо їм гарантувати ціну і замовлення на декілька сезонів – тоді  буде вигідно працювати і мені, і їм. Я не боюсь, що мене «кинуть», оскільки добросовісних фермерів на ринку більше, ніж поганих», – говорить підприємець.

Островський свідомо відійшов від традиційної продукції на користь органіки, що дозволяє і отримувати преміальну ціну і не мати на ринку конкурентів. По суті, зараз він формує пропозицію, і мережі готові брати його товар. Працює із відносно дрібними магазинами та великими – приміром, такими як GoodWine. Продукцію, в основному, фасують в баночки ємністю 0,66 і 0,88 літри, і коштує вона в роздрібній мережі у середньому 98 грн. А от працювати через сайт, чи продавати консерви через соціальні мережі Островський поки що не планує – говорить, що наші покупці поки що більше довіряють покупкам їжі саме у супермаркетах.

Ян не приховує, що у минлому році весь збут знайшов на внутрішньому ринку. А у майбутньому його продукція буде орієнтована на експорт – лише 20% асортименту планує залишати в Україні. Уже зараз він формує «пул» потенційних країн-замовників і починає перемовини з ними. Продукція овочівників реалізується у Францію, Німеччину і Нідерланди. Щоправда, поки йдеться не про промислові, а невеликі партії, які, в основному, замовляє українська діаспора. «Ми спрямовані на підкорення німецького, скандинавського ринку та ОАЕ – уже маємо там перші контракти. Ну а далі – все залежить від партій та ціни», – говорить він.

Сьогодні Ян Островський розвиває проект виробництва біопалива та біопластику. Він пропонує на базі ОТГ створити економічно ефективні бізнес-одиниці із заготівлі і переробки біосировини, енергетичних рослин та побутових відходів, що належатимуть і керуватимуться громадами, а прибутки від їхньої діяльності будуть направлятись на інфраструктурні зміни, які будуть обирати самі мешканці.