Як простий український хлопець став основним лівим захисником “Манчестер Сіті”

Підготував Семен Запорожець

Згідно з жеребкуванням групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА 2019/20, чемпіон України “Шахтар” потрапив до групи С, де зіграє з англійським “Манчестер Сіті”. А це означає нову зустріч українських уболівальників з гравцем збірної України Олександром Зінченком, який нещодавно підписав новий контракт з брітанським грандом на три роки.

Його тернистий шлях взяв свій початок у скромній футбольній академії Радомишля. З самого першого дня все те, що могло піти не так: спочатку хлопці з академії не пішли назустріч, а потім перші кроки у великому футболі були “заблоковані” на півтора року через суперечку із приводу контракту футболіста.

Зінченко грав не так часто, як йому б цього хотілося під час оренди в Ейндховені, і тоді точно не думав, що стане лівим захисником у неймовірній команді Пепа Гвардіоли.

Проте, через три роки після приїзду до Манчестера, 22-річний гравець зібрав вкрай вражаючу колекцію медалей для футболіста свого віку. Вони є доказом його рішучості та самовідданості протягом важкого шляху, що багатий на жорсткі повороти.

Ця подорож почалася 16 років тому в маленькому містечку на півночі України. Саші було шість років, коли мама Ірина відвела сина на перегляд до місцевої футбольної академії у Радомишлі – перший досвід виявився невдалим й приніс суворий урок. Зінченко був молодший за всіх у групі та менше всіх за зростом, але все одно з усіх сил намагався справити враження – тренери були небагатослівні. Через рік він повернувся, назбиравши сил та рішучості, щоб показати, на що здатний. Повернення вийшло не таким, яким Саша собі його уявляв.

Під час двохсторінки на білявого хлопчика практично не пасували юні партнери – він повернувся додому, підійшов до матері й поділився дитячою образою. Проте, розчарування було зустрінуте твердою відповіддю Ірини, яка сказала синові: “Якщо вони не дають тобі м’яч, то йди і чесно забери його у них, а потім покажи, на що здатний”.

Олександр поступово зумів справити враження на тренерський штаб академії, у підсумку ставши регулярним гравцем основи та капітаном команди. Було зрозуміло, що Зінченко здатний на більше. “Моноліт” – команда з Одеської області України (до 2016 року – з міста Іллічівськ, зараз – Чорноморськ), до слова, фарм-клуб донецького “Шахтаря”. Цей колектив став наступним пунктом призначення у подорожі. 11-річний хлопчик потрапив на очі представнику одеситів. В одну мить стався один із найважливіших трансферів у житті Зінченка – саме Віктор Карапет у 2007 році став його першим тренером у “Моноліті”, згодом Олександр назве його своїм “футбольним батьком”. Карапет відразу розгледів талант, але зазначив умови, в яких хлопчикові доводилося відточувати майстерність.

Зінченко ніколи не боявся труднощів. Вже будучи футболістом “Сіті”, в інтерв’ю The Telegraph він сказав наступне: “Що потрібно мати для того, щоб стати професійним футболістом? 1% таланту та 99% копіткої роботи”.

Проте, очевидно, що таланту було більше, аніж 1% – комбінація працездатності й божої іскри вийшла дійсно потужною. Саме з цієї причини перебування у “Моноліті” тривало всього 18 місяців – здібності Олександра переросли рівень команди, навколо нього почали кружляти українські гранди. Спочатку Зінченком зацікавилося “Динамо”, потім “Шахтар”.

Порадившись із тренерами й товаришами, Олександр вважав за краще приєднатися до академії “гірників” у Донецьку – за 800 кілометрів від рідного Радомишля. Відстань не мала значення, молодий виконавець продовжував сяяти навіть у більш конкурентоспроможному середовищі. Потім відбувся перехід до “Шахтаря” U-19, на полі у ​​Зінченка були ролі “десятки” й лівого півзахисника.

“Я розуміла, що якщо людина хоче досягти чогось дійсно грандіозного, то необхідно багато працювати, – згадує Ірина Зінченко. – Тому, кожен день син вставав о 7 годині ранку, вранці займався, ввечері теж було тренування – про вихідні довелося забути, тренувався щодня. Так, я була строга із ним, але розуміла, що потрібно чимось жертвувати. Сам Саша теж усвідомлював це й відповідально підходив до справи. Пам’ятаю, сказала йому, що у нього обов’язково буде те, чого не буде у інших однолітків”.

Пророцтво Ірини спрацювало не відразу. Мама дійсно бажала для сина виступів у великому футбольному клубі, що Олександр й знайшов у Манчестері, але тоді, у квітні 2014 року, через два місяці після того, як “Шахтар” у рамках Юнацької Ліги УЄФА потрапив на лондонський “Арсенал”, в Україні вибухнула війна – сім’я була змушена покинути країну. Випробування залишило свій відбиток і на футбольній кар’єрі – настав тривалий період невизначеності й тренувань із м’ячем на вулиці.

Агенту Зінченка вдалося зв’язатися із “Рубіном” і навіть домовитися із керівництвом про трансфер, але “Шахтар” не бажав розривати контракт із футболістом – тому, варіант з казанцями провалився. Суперечки із “гірниками” автоматично припинили професійну кар’єру на 1,5 року – тільки після 18 місяців Олександр зміг приєднатися до футбольного клубу “Уфа”, але навіть після цього у донецького клубу залишалися питання до гравця.

Зінченко зіграв 33 матчі за 2 сезони у російському клубі, продемонстрував свій талант у півзахисті… і на лівому фланзі оборони. Напевно, саме тому рішення Гвардіоли розташувати Олександра в своїй тактичній побудові на лівому краю захисту не так здивувало самого футболіста, як усіх інших. Під час виступів за “Уфу” почалася і кар’єра в збірній. Спочатку чемпіонат Європи до 17 років, потім змагання до 19 років, дебют за головну команду країни проти Іспанії в жовтні 2015 року. Ще через 6 місяців Олександр забив свій перший гол за збірну України у переможному матчі з румунами (4:3), ставши наймолодшим автором забитого м’яча в історії національної команди (19 років й 165 днів). Зінченку вдалося побити рекорд Андрія Шевченка.

У липні 2016 року відбувся переїзд до “Манчестер Сіті”, на наступний день після офіційної презентації Гвардіоли у якості менеджера команди. Щоправда, всього через місяць Зінченко відправився до оренди в “ПСВ”, щоб набиратися досвіду виступів на високому рівні. В Ейндховені Олександр провів 17 матчів за голландську команду, але в старті вийшов тільки 6 разів. Також у Нідерландах був відрізок з семи матчів із командою U-21, де українець встиг віддати 9 гольових передач.

Озираючись назад, Зінченко називає період у Нідерландах “можливо, найважливішим часом у житті”. Українець повернувся до Манчестера ментально зміцнілим – Олександр почав передсезонну підготовку разом із “містянами” у липні 2017 року. Дорога, затьмарена невдачами, добігла свого кінця. Почався довгий, але світлий шлях.

Гвардіола винагородив старання Зінченка можливістю дебютувати в АПЛ у матчі проти “Ньюкасла” у січні 2018 року. Того вечора “Сіті” виграв із рахунком 3:1, менеджер був особливо задоволений грою українця й відзначив його ставлення до роботи.

Українець закінчив сезон 2017/18 із 14 матчами в активі, з медалями АПЛ на шиї та виграним Кубком Англійської футбольної ліги. Очевидці дотримуються думки, що той “Сіті” був найкращою командою, яку коли-небудь бачила Англія.

Сезон 2018/19 примножив успіхи українця, але старт знову видався важким. Його конкурент Бенжамен Менді перебував у гарній фізичній формі, а Зінченка пов’язували із іншими клубами. “Вулверхемптон” практично зумів домовитися із “містянами” про перехід гравця, але Олександр вирішив залишитися у Манчестері й боротися за своє місце під сонцем.

Він не з’являвся у складі, але чекав і залишався зосередженим. Коли наприкінці вересня шанс випав, то Олександр його використав. Пропустивши певну кількість матчів, Зінченко продемонстрував прекрасну гру по поверненню до складу в лютому, відзначившись двома гольовими передачами у матчі проти “Челсі” (6:0).

І полетіло. Після зустрічі з “аристократами” українець пропустив лише один поєдинок через травму, зіграв у фіналах Кубка Англійської футбольної ліги та Кубка країни.

У той день, 18 травня 2019 року, гравці “Сіті” відправили у ворота “Уотфорда” шість м’ячів у рамках фіналу Кубка Англії, а потім кожен з них по черзі підняв трофей над головою – зробив це і Зінченко. Перемога на “Уемблі” ознаменувала нові сторінки у футбольних підручниках історії –вперше англійська команда виграла домашній требл.

У червні цього року український футболіст уклав нову трирічну угоду із “містянами” – попереду захоплююче майбутнє. Але важливо те, що визначило можливість мати це майбутнє – жертви, розчарування й зусилля, працьовитість, сила волі й посмішка, які проклали шлях до успіху. Справжня подорож…

Джерело: https://www.ua-football.com/ua/ukrainian/ukrainians/1566941663-podorozh-oleksandra-zinchenka-z-malenkogo-mistechka-radomishl-do-vershini-futbolnoyi-angliyi.html