Климентій Шептицький: аристократ, монах, рятівник, мученик, праведник

Підготував Семен Запорожець

Аристократ і впливовий австрійський політик Казимир Шептицький проміняв багатство графа на аскезу й тихе монгаше життя брата Климентія. Його віру не змогли зламати ані німецька окупація, ані тюрми енкаведистів – отець рятував євреїв від нацистів, а у радянському таборі був таємним єпископом, який висвячував в’язнів.

Климентій Шептицький, молодший брат митрополита Андрея Шептицького, народився 17 листопада 1869 р. у с. Прилбичах Яворівського повіту на Львівщині.

Початкову освіту здобув удома від найманих вчителів під наглядом матері. Закінчив гімназію Святої Анни у Кракові , де склав на відмінно іспит зрілості. Навчався в університетах Кракова, Мюнхена, Парижа, в 1892 році отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті. Одночасно закінчив Інститут лісівництва.

У 1900 році Казимир Шептицький став депутатом австрійського парламенту. Через вибори його брат Андрей Шептицький навіть переніс свою інтронізацію.

Політичні погляди Казимира Шептицького вирізнялась прогресивністю. Вперше на той час він підняв питання соціального страхування, намагався вирішити проблему пенсійного забезпечення для тих, хто працював у приватних закладах чи займався власним бізнесом.

У 1911 році, у віці 42-ох років, Шептицький покидає політичну кар’єру – неочікувано для всіх переїжджає до Німеччини і оселяється в бенедиктинському монастирі. Там Казимир почав готуватися до чернечого життя.

Через рік у греко-католицькому монастирі Студійського уставу Шептицький приніс монаші обіти і отримав церковне ім’я Климентій.

До Львова повернувся восени 1917-го, оселився у келії при соборі святого Юра. Будучи монахом, Климентій вів дуже аскетичний спосіб життя – навіть не спав у ліжку, а сидів опершись.

У 1918 році став настоятелем Унівського монастиря, a з 1926 року ігуменом студитів Свято-Успенської Унівської лаври.

Коли на початку 20-х років митрополит Андрей тяжко захворів, духовенство пропонувало Ватикану зробити Климентія його наступником – той мав вплив не лише на ченців, а й на простих людей і часто робив пожертви унівським селянам.

В Уневі отець Климентій започатковував дитячий сиротинець. Під час німецької окупації там переховували дітей євреїв.

За різними даними, Шептицькі врятували від кількох сотень до кількох тисяч євреїв – їх переховували в монастирях та церквах, а потім переправляли закордон. Таким чином вдалось вижити і главі МЗС Польщі у 2005 році Адаму Даніелю Ротфельду.

Після смерті митрополита Андрея Шептицького неофіційним керівником УГКЦ у Львові був Климентій. Тоді нацистську окупацію змінила радянська, а греко-католицьких єпископів заарештовували і примушували перейти у православ’я.

Восени 1944-го у сані архімандрита монахів Студійського уставу Климентій очолив делегацію, яка їздила до Москви на переговори щодо майбутнього статусу УГКЦ в СРСР. Відповіді тоді так і не отримали, та вже незабаром УГКЦ ліквідували руками самих церковників – священики під тиском проголосували за об’єднання з Російською православною церквою і самоліквідацію УГКЦ.

Климентій Шептицький писав до Ватикану звіт про утиски церкви. Лист перехопили радянські спецслужби, це стало підставою для арешту.

5 червня 1947 Климентія затримали просто в келії під час молитви. Тоді при обшуку знайшли два плакати із зображенням символіки ОУН та літературу про діяльність УПА. Матеріали підкинули самі радянські спецоргани.

Під час 7-місячного слідства перебував у Київській внутрішній в’язниці МВС. Допити проходили переважно в ночі – енкаведисти намагались вибити з отця зізнання в антирадянській діяльності та зречення від віри.

15 січня 1948 року Климентія Шептицького засудили до 8 років виправно-трудових таборів за «зраду батьківщини». Термін 78-річний єпископ відбував у Владимирському централі. Через постійні хвороби більшість ув’язнення провів у лазареті.

За ґратами Климентій продовжував вести монаше життя – часто молився до вікна, а по неділях пошепки відчитував Службу Божу.

Шептицький добре розумів, що на волю уже не вийде – поганий стан здоров’я та тюремні умови пришвидшили кінець. 1 травня 1951 року, о 21:30, у Владимирському централі пролунала звістка про смерть духівника. Відшукати його могилу досі не вдалося.

29 травня 1991 року архимандрит Климентій Шептицький був реабілітований. У 1996 році Інститутом «Яд Вашем» (Ізраїль) удостоєний звання «Праведник народів світу» за порятунок разом із братом – митрополитом Андреєм – понад 200 євреїв у роки Другої світової війни. Отець Климентій, власне за дорученням митрополита, керував акцією з порятунку євреїв. Однак до сьогодні митрополит Андрей так і не визнаний «Праведником світу».

У 2001 році Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив отця Климентія новомучеником Церкви під час візиту у Львів, тобто беатифікував його.