Петро Болбочан: батько запорозького війська УНР

Підготував Семен Запорожець

100 років тому було страчено полковника армії УНР Петра Болбочана, великого патріота та рятівника Української Народної Республіки. 

Петро Болбочан народився 5 жовтня 1883 року в с. Гіджеу (за іншими даними — с. Маршинці) Хотинського повіту Бессарабської губернії в незаможній родині. Провчившись два роки в духовній семінарії, він вирішив обрати професію військового і вступив до Чугуївського піхотного юнкерського училища. 1909 року закінчив навчання і, отримавши ранг підпоручика, був відправлений до 38-го Тобольського пішого полку. Рік за роком рухався службовими щаблями і напередодні Першої світової війни вже мав ранг поручика, був полковим ад’ютантом. Планував продовжити навчання і вступити до Військової юридичної академії, але війна розпорядилася його долею по-своєму.

За короткий період другої половини 1914 року до  вересня 1915-го Петро Болбочан узяв участь у 37 бойових акціях. У воєнні роки Болбочанові довелося іноді обіймати по кілька посад — виконуючи обов’язки полкового ад’ютанта, він одночасно командував окремими ротами полку, кулеметними й розвідувальними підрозділами. У жовтні 1916-го вже мав чин капітана російської армії.

«Дорогі імена славного минулого бережемо не тільки в своїм зболенім серці, заховуємо в пам’яті. Славної пам’яти полковник Болбочан трагічно загинув на своїй землі в маленькім містечку Балині на Поділлі. Та не в бою — впав від кулі брата-українця… Не несли козаки на руках свого батька-отамана, не накрили червоною китайкою домовини, не гриміли гармати на прощання, навіть не дали лихі люди панотцеві відпровадити його на місце вічного спочинку. Поховали тихцем, щоб не зобачив народ і не спитався: за що?.. Ніхто не розриє могили, бо… її немає. А велика ганьба затерла всі сліди за собою», — йдеться у відозві Товариства запорожців імені полковника Болбочана, створеного в 1960-ті роки у США.