Реформа електроенергетики знову показує реальні кроки

Максим Кухар, економічний аналітик

На початку лютого Міністерство фінансів України отримало в управління Національну енергетичну компанію “Укренерго”. Здавалося би, не зовсім зрозуміла дія — та й до чого до Мінфіну суто галузева компанія?

Але щоб зрозуміти, ознакою яких великих зрушень є цей крок, треба згадати історію. Шлях реформ електроенергетики в Україні почався з того, що в 1993 – 1994 роках, тоді ще державним енергокомпаніям дали дуже великий простір для дій. Всі вони як окремі гравці виробляли або передавали електроенергію, а в обмін за неї отримували як гроші, так і товари підприємств. В обмін на напругу енергетики часто привозили, наприклад, масло та арматуру — котрі потім віддавали шахтарям за вугілля.

Тоді це був шлях виживання як для енергетиків, так і для промислових виробників. Однак дуже велика свобода у веденні справ та неврегульованість ринку дуже швидко призвели до накопичення негараздів. Не дивлячись на дива натурального обміну, ланцюг неплатежів та взаємних боргів зростав. Крім того, все актуальнішою ставала проблема сплати податків, котрі з бартерних операцій брати було вкрай складно.

Все це призвело до того, що на початку 2000-х ліберальні реформи сектору розвернули дещо назад. Була створена модель єдиного адміністративного енергоринку. В котрій всі виробники змушені були продавати потужність, а всі споживачі — єдиного енергоринку купувати напругу. Ціни закупівлі та збуту почав регулювати відносно незалежний державний регулятор.

Нова модель зменшила масштаби зловживань та показала логічну картину ціноутворення на рику, вирівняла умови для конкуренції компаній та підвищення їх ефективності. Однак як тоді, так і зараз, фахівці називали ту модель (що діє і досі) по суті аварійною моделлю спасіння ситуації. І впевнено говорили про те, що вона може бути тільки тимчасовою. Тому що дуже сильно підміняє ринкові механізми — адміністративними.

Проте, пройшло майже 20 років, а тимчасову модель роботи енергетики так і не спромоглися замінити більш доцільною. А тим часом світ не стояв на місці. І ті розробки в світі, на які орієнтувались вітчизняні реформатори — за 20 років стали це кращими.

Так, наприклад, споживачі у різних країнах світу отримали можливість купувати напругу через інтернет саме у тих виробників, у яких забажають. Сила монополій генерації та доставки значно скоротилася. І тому завдання побудови більш досконалого ринку в Україні стало ще нагальнішим.

Що ж зараз відбувається? Практично — епохальні речі. Після передачі в управління Мінфіну “Укренерго”, що керує магістральними мережами електропередач в Україні та здійснює диспетчеризацію перетоків напруги, пройде процес корпоратизації — випуску акцій компанії. Після чого стане можливою як приватизація, так і більш досконале управління підприємством.

Таким чином, за допомогою іноземних радників зараз вибудовується модель, коли умови на ринку електроенергії будуть визначати розділені за функціями компанії на основі власних інтересів. А не як зараз — кілька державних гравців диктують умови загалу приватних компаній.

Що ж отримає споживач у результаті реформи? Та практично те саме, що зараз має кожна сім’я у Німеччині чи Данії. А саме — можливість купити в два-три рази дешевшу електрику вночі та в години не пікових навантажень. Можливість купити електрику наперед за півроку,  сплативши менше за те, що кошти відправляються по передплаті. Можливість обрати — вугільну чи сонячну енергію для споживання. Можливість зразу зменшувати свої рахунки за світло, якщо світові ціни енергоносіїв впали.

Ті самі можливості отримає і бізнес України. І погодьтесь, можливість увімкнути станки вночі і заплатити в три рази менше за енергію — це вагомий фактор для економічного зростання по всій країні. Тому добре, що уряд наважився на цей складний та важкий процес реформ енергетики, за який попередники не хотіли братися майже 20 років.