Україна – не Гондурас: де наше місце в сфері штучного інтелекту

Віталий Гончарук СЕО компанії Augmented Pixels

У нещодавно опублікованому відео засновник Facebook Марк Цукерберг дискутував з Ювалем Ноєм Харарі (автором “Sapiens”) про штучний інтелект (ШІ) і глобальну конкуренцію між країнами.

Мене, як етнічного українця, обурили, а пізніше надихнули на цікаві ідеї наступні слова Харарі: “Чи є у таких країн, як Гондурас, Україна, Ємен, реальний шанс приєднатися до гонки в сфері штучного інтелекту? Або вони вже випали з неї?”

Обурили тому, що факт несправедливого потрапляння України до списку з Єменом і Гондурасом – це явна недоробка самого Харарі, який позиціонує себе як історика світового рівня, але вочевидь не знає ані про внесок України в сферу штучного інтелекту з 60-х років, ані про наше сьогодення.

Я маю на увазі військово-промисловий сектор, стартапи, все ще працюючі інститути, що випускають українських дослідників та інженерів, які в свою чергу працюють в топових світових компаніях у сфері ІІ.

Так що шановний читач може не турбуватися – ми точно Ємен і Гондурас у сфері ШІ обігнали!

Але на які ідеї мене надихнула ця явна помилка Харари?

Почну здалеку – одна зі знайомих мені компаній зі Східної Європи в сфері ШІ для виходу на закордонні ринки зареєструвалася в Західній Європі і США, але пізніше закрила всі свої закордонні філії, повернулася в рідну країну і була успішно продана одній з найбільших компаній США.

Ця компанія повернулася назад в свою рідну країну з однієї простої причини: розробники системи не могли через суворе регулювання в США і Західній Європі отримувати доступ до даних і навчати свої технології ШІ, а в рідній країні – запросто!

Якщо подивитися на це більш глобально, то можна побачити два протилежних тренда, які дуже сильно впливають на розвиток технологій ШІ:

1. Країни на рівні наукових установ, військово-промислового комплексу і приватних корпорацій вкладають багатомільярдні бюджети в розробку ШІ для робототехніки, самоврядних машин, нових сенсорів і т.д.

2. Громадянське суспільство і політики, боячись втрати впливу через ШІ, виступають за жорстке регулювання систем ШІ, вводячи додаткові сертифікацію і обмеження на використання публічних/приватних даних при розробці систем ШІ.

Будь-який інвестор в сфері штучного інтелекту підтвердить, що легкість доступу до даних і оперування ними так само важливі для успіху створення ШІ систем, як і наявність пулу талантів і капіталу.

Причому останнім часом у сфері ШІ спостерігається переміщення пулу талантів і капіталу (інвесторів), як дуже мобільних ресурсів, з країн з зарегульованим законодавством по розробці ШІ до більш вільних і ліберальних до нових технологій країн (Китай, Індія та ін.).

Тому в України поки що залишаються шанси на лідерство в ШІ, але для цього країні потрібно стати світовим полігоном для розвитку сучасних технологій ІІ з мінімальним регулюванням цієї сфери.

Безумовно, дуже ліберальна політика в сфері регулювання ШІ може викликати занепокоєння у громадянського суспільства, але загальне правило в сфері ШІ говорить про те, що якщо якась технологія може бути теоретично розроблена, то вона обов’язково буде кимось розроблена і впроваджена.

І моє глибоке переконання, що Україні краще бути причетною до розвитку технологій ШІ, а не до юридичного тренду на регулювання і заборони.

Технології все одно будуть розроблені рано чи пізно.

Питання тільки в тому, які країни першими їх створять, впровадять і зможуть використовувати для зміцнення своїх конкурентних позицій в світі.

Джерело: https://www.epravda.com.ua/columns/2019/05/4/647525/