Володимир Горовиць: Король королів піанізму

Підготував Семен Запорожець

Володимир Горовиць – найвидатніший піаніст ХХ століття, гордість і слава всього людства. Із численних висловлювань знаменитих музикантів-критиків достатньо привести тільки одне з них: “час від часу в нашому житті з`являється виконавець, який справляє настільки велике враження, що відчувати його один раз, ми змінюємося назавжди” (Даніїл Поллак, США).

Володимир Горовиць народився у Києві 1 жовтня 1903 р. у заможній єврейській родині. Його батько Самуїл Горовиць був співвласником компанії, що торгувала електротехнікою. Мати Софія була чудовою піаністкою.

У 1913 р. Володя вступив до Київського музичного училища, яке згодом було перейменовано у Київську консерваторію, де навчався у видатних педагогів – Володимира Пухальського, Сергія Тарновського, Фелікса Блуменфельда.

Незвичайний талант виявився у хлопчика в 10 років, коли Володя напам’ять засвоїв усі твори німецького композитора Ріхарда Ваґнера. Навіть програми консерваторії юному учневі було недостатньо. За власним бажанням розучив деякі опери Миколи Римського-Корсакова і Петра Чайковського, чим неабияк вразив багатьох дорослих, зокрема педагогів і батьків.

Закінчивши Київську  консерваторію у 1920 р., він розпочав блискучу кар`єру піаніста, що тривала до його смерті у 1989 р.

Тогочасна критика відзначала надзвичайну талановитість молодого музиканта, його фантастичну техніку, демонічний темперамент. З 1922 по 1925 рр. Горовиць дав біля 500 концертів у містах СРСР, здобувши славу першого віртуоза країни. Гастролював він частіше із скрипалем Натаном Мільштейном.

Успіх молодих музикантів був таким великим, що нарком просвіти Анатолій Луначарський назвав їх “дітьми революції”, і це визначення супроводжувало їх до 1925 року, до від`їзду за кордон. Офіційно Горовиць виїхав до Берліну на навчання. З 1925 до 1928 рр. він здійснив концертні тури майже у всіх країнах Європи й у свої 25 років став одним із найпопулярніших піаністів-виконавців.

У 1928 р. Горовиць виїхав до США, де і прожив усе життя, гастролюючи час від часу по містах Південної Америки та Європи. У 1933 р. він одружився в Мілані з дочкою великого диригента Артуро Тосканіні Вандою. З 1940 р. подружжя мешкало в Нью-Йорку.

Понад 60 років славетний піаніст щедро дарував людям усього світу радість та насолоду від  спілкування з музикою. Серед його шанувальників були президенти та королі, видатні політичні діячі й вищі урядові особи, славетні композитори та музиканти. Кожен із концертів Горовиця перетворювався на значну подію музичного життя різних країн світу. Виконавський геній Володимира Горовиця був визнаний взірцем фортепіанного мистецтва ХХ століття. У відгуках преси, спогадах його друзів та учнів Володимир Горовиць залишився “єдиним музикантом, чиї досягнення для інших музикантів здаються надприродними”.

Унікальна техніка, постійна імпровізація та емоційна напруга на його концертах були такими сильними, що на одному з виступів Володимира Горовиця у Парижі довелось викликали жандармів, щоб заспокоїти публіку, яка в екстазі почала… ламати крісла. Ламати крісла на концерті піаніста, а не рок–музиканта!

Американці з вдячністю згадують, як у роки Другої світової війни Володимир Горовиць давав благодійні концерти, щоб зібрати кошти для армії. Лише один із виступів приніс рекордну суму — ​майже 11 мільйонів доларів, що за купівельною спроможністю дорівнюють сучасним 100 мільйонам доларів. Наприкінці життя Горовиць із рук Рональда Рейгана отримав найвищу американську нагороду — ​медаль Свободи. А «Греммі» (аналог «Оскара» в музиці) у нього вдома назбиралось аж 25. Але найголовніше досягнення піаніста в тому, що записи з його виступами в США й досі популярні, їх і далі купують!

Ще за життя про Горовиця були написані такі слова: “Горовиць – Король королів піанізму, які існують і коли-небудь існували”.

На честь великого співвітчизника у Києві у 1999 році була встановлена пам`ятна меморіальна довідка на будинку, в якому жив Володимир Горовиць.

Від 1995 р. у Києві періодично проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця.